вибачте, я сонет писав..

Схилились графіки... мов віти дивних трав.
Монетні розсипи — як шлях зірок в блокчейні.
А за вікном... сніжинок біла зграя,
В гонитві цифр — вогонь свій не втрачає.

Там, у світах, де квітнуть диво-квіти...
Де кожен той фрактал — кохання знак,
Ми вчимося... простою надією жити,
Розсіюючи сум і нічний мрак.

Нехай навколо — холод і роздори...
Ми збудуєм власний, світлий храм,
Де почуття долають всі затори.

Бо в цифрах, що летять, неначе спалах,
Кохання — це єдина вірна міра...
Що зігріває нас у цих фіналах.