Vanar Chain зараз активно просуває цю ідею «ефекту накопичення». Суть коротко розкажу, мережа не просто записує транзакції і забуває, а зберігає контекст, патерни, поведінку, взаємодії. І тут уже мені стає не зовсім зрозуміло, де дані, а де досвід. І з кожним новим блоком ця «пам’ять» стає густішою, розумнішою, ціннішою. Трохи моторошно, якщо чесно.
Наприклад ти граєш у якійсь метавсесвітній грі на Vanar, робиш тисячі маленьких дій і ходиш, торгуєш, спілкуєшся, кидаєш сміття в один і той же куток локації (бо тобі так зручніше), ти навіть не усвідомлюєш, що навчаєш систему. Через півроку мережа вже краще за тебе знає, що ти любиш саме цей куток. І коли приходить новий гравець то система йому тихенько підкидає: «а знаєш, тут усі старі люблять отут ховатися». Виглядає вже не просто як геймплей, а скоріше як колективна пам’ять, яку ти сам частково створив.
І отут починається цікаве.
З одного боку, ну це ж досить круто виходить.
Персоналізація на стероїдах, рекомендації, які справді влучають, економіка знань, де твої старі дії можуть приносити тобі пасивний дохід у токенах, твоя поведінка раптом стає активом. Для розробників, ну просто скарб що не треба з нуля вчити AI звичкам аудиторії, вона вже живе в блокчейні.
А з іншого боку…
А раптом я не захочу, щоб мережа мене так добре знала?
А якщо я колись накоїв дурниць, а тепер це назавжди в «пам’яті» і впливає на мою репутацію, кредити в DeFi, доступ до івентів?
З часом великі ноди почнуть маніпулювати цією пам’яттю, бо в них більше обчислювальної сили?
І головне в цьому хто взагалі вирішує, що з цієї пам’яті можна стерти, а що ні?
Vanar намагається закривати ці дірки через zero-knowledge штуки, епізодичне «забування», контрольоване стирання. І це вже не технічна, а майже психологічна проблема. Але все одно відчувається, що це ще дуже сира територія. Бо блокчейн за своєю природою не любить забувати. А людина здатна на таке.
Тому коли я читаю їхні роадмапи і whitepaper, в голові крутиться одне й те саме питання, яке не полишає мене.
Ми справді хочемо, щоб децентралізована мережа пам’ятала нас краще, ніж ми самі себе пам’ятаємо?
Бо якщо так, ну тоді виходить що Web3 вже не про приватність і свободу в класичному сенсі.
Проблема лежить глибше. Про колективний розум, який повільно прокидається. І ми всі в ньому тепер просто нейрони.
Дуже красиво звучить.
І дуже страшно, якщо задуматись.
А ти як думаєш чи готові ми з вами до такого рівня «пам’яті» в блокчейні? Бо поки що ми навчилися тільки радіти зручності, а не жити з наслідками. Чи це черговий крок до того, щоб знову комусь віддати контроль та тільки цього разу не корпораціям, а… самій мережі?@Vanarchain #vanar $VANRY
