Пам’ятаєш фантики з «Монополії»? Гарні, яскраві, але нічого не варті.
Так от - Росія зробила з них платіжну систему.
Financial Times описує схему, від якої хочеться не дивуватися, а фіксувати. Фізичні векселі, схожі на ігрові купюри, стали інструментом обходу санкцій, SWIFT і будь-якого фінансового контролю. За ними - не підвал і не гараж, а державний банк, олігарх-утікач і крипта.
Мережу A7 запустили наприкінці 2024 року. З одного боку - «Промсвязьбанк», який обслуговує оборонку. З іншого - олігарх з Молдови Ілан Шор, людина з вироком за крадіжку $1 млрд. Дуже логічний тандем для «фінансових інновацій».
Суть проста і тому небезпечна
У росії купують «векселі» за рублі. За кордоном стирають захисний шар, сканують QR-код через Telegram-бота - і кур’єр приносить готівку. Дубай, Стамбул, далі буде більше. Без банків. Без комплаєнсу. Без запитань.
Для криптоспільноти тут ключовий момент - стейблкоїн A7A5. Його позиціонують як «цифровий рубль», забезпечений депозитами у держбанку. За даними Elliptic, через цей токен вже пройшло понад $100 млрд. Це не експеримент. Це інфраструктура.
У жовтні 2025 року ЦБ рф визнав A7A5 цифровим фінансовим активом. Тобто держава офіційно легалізувала криптоінструмент для зовнішньої торгівлі - саме тоді, коли публічно розповідає про «ризики крипти».
Для великого бізнесу схема ще витонченіша: цифрові боргові розписки. Російський імпортер купує вексель і передає його постачальнику, наприклад у Китаї, як гарантію оплати. Гроші рухаються через Киргизстан, ПАР, Південно-Східну Азію. Банківська система - повз. Західний нагляд - повз.
Фінал особливо показовий. Попри санкції США, Британії та ЄС, A7 росте. Мінфін рф заходить співзасновником у «Росвексель». Путін відкриває офіс по відеозв’язку. У планах - Латинська Америка і ще 20 країн.
І десь у цей самий час нам розповідають, що крипта - це «сіра зона», «ризик», «анонімність».
Питання не в технології. Питання - хто і навіщо нею користується. І хто робить вигляд, що не бачить різниці.