Знову тривога,

підлий ворог

б’є по містам…

Бережіть себе!

​Коли згасає світло у вікні,

І холодом проймає стіни дому,

Ти, бережеш вогонь на самім дні,

Свою надію, попри біль і втому.

​Я молюся, за спокій твій і дім,

Щоб дух твій не зламався під вітрами.

Бо світло, що ми ділимо на всіх,

Стає над містом, міцними куполами.

​Нехай любов — цей тихий оберіг —

Закриє небо від лихої сталі.

Щоб кожен, хто в тривозі не поліг,

Відчув, як сили прибувають далі.

​Я з тобою в кожній миті тиші,

В кожнім вдиху, де застигла ніч.

Твоя віра — те, що небо пише,

Твоє серце — тисячі сторіч.

​Бережи себе... Бо ти і є те світло,

Яке ніхто не зможе загасить.

Поки кохання в душах не поблідло —

Життя триває. І триває мить.

угоди потім...