У Web3 для багатьох з нас треба звертати увагу на одну деталь, щоб не було посередників, щоб кожен міг перевірити все сам і не покладатися на чиєсь чесне слово. Прозорий блокчейн, усі транзакції на виду, тому саме завдяки цьому ми один одному довіряємо. А тепер приходить Dusk Network і каже нам «А давайте ми деталі сховамо, але все одно буде безпечно і по-регуляторному». І тут у багатьох одразу виникає питання, а чи не ламаємо ми цим самим ту саму горизонтальну довіру, заради якої все й починалося? Особисто я вважаю що укороткій перспективі ефект один, у довгій може бути зовсім іншим, тому нам треба детальніше розібратись в цьому.
Dusk не відноситься до чергового якогось, анонімно монетно-стрільби. Він є насправді layer-1, який спеціально робили під приватні транзакції, але при цьому щоб регулятори могли заглянути, коли їм треба. Використовують zero-knowledge proofs, Segregated Byzantine Agreement і все таке. Ідея класна: ти пересилаєш токени чи цінні папери, ніхто не бачить, скільки і кому, але мережа все одно перевіряє, що ти не витратив двічі. Для компаній, фондів, токенізації реальних активів — це мрія. Але от біда: для звичайного учасника, який звик усе бачити в експлорері, це вже виглядає трохи підозріло, і мені не до кінця зрозуміло, чи готові користувачі до таких змін.
Як ми вже знаємо, що раніше довіра в Web3 трималася на дуже простій штуці, я бачу твою транзакцію, ти бачиш мою, ми обидва бачимо, що ніхто не шахраює. Логіка роботи інакша і видає той самий peer-to-peer дух. А коли деталі ховаються то навіть якщо це зроблено технічно красиво і з’являється відчуття, що хтось щось знає, а я не знаю. І це вже не зовсім рівний зв’язок.
З іншого боку а що, як повна прозорість уже давно стала проблемою? Коли кожен твій гаманець можна відстежити до першого ETH, купленого на Binance, це вже не свобода, а навпаки є величезна вразливість. Люди бояться, компанії точно не прийдуть, якщо їхні угоди будуть лежати на видноті у всіх. Dusk тут намагається знайти золоту середину: приховати те, що можна приховати, але залишити можливість «показати регулятору», коли дійсно треба. Тобто це не повна анонімність, а така собі контрольована приватність. Поки що модель тримається.
І от я собі таке думаю, може, ми просто звикли до однієї моделі довіри і боїмося іншої? У публічному блокчейні довіра означає «я все бачу». У приватному то це вже більше «я вірю, що система не дасть обдурити, і мені не обов’язково бачити все». Це інший тип довіри, більш абстрактний. І багато хто з нас до нього ще не звик.
І ось що виходить, є ризик. Якщо приватність стане нормою, а перевіряти по-справжньому зможуть тільки регулятори чи великі гравці, то ми потроху втратимо ту саму горизонтальну силу Web3. Замість «всі рівні» вийде щось типу «всі рівні, але деякі рівніші». І це вже не те, заради чого все починалося.
Але є й інший сценарій. Якщо Dusk (і подібні проєкти) зможуть показати, що приватність не заважає консенсусу, не робить мережу централізованою і при цьому реально захищає людей — тоді, можливо, це стане новим стандартом. І довіра між людьми не зникне, а просто зміниться: ми будемо вірити не тому, що бачимо кожну копійку, а тому, що знаємо — система побудована так, щоб нас не кинули.
Поки що це відкрите питання. Dusk є один з тих експериментів, який може або довести, що приватність і децентралізована довіра сумісні, або показати, що це все-таки взаємовиключні речі, настав той випадок, коли нам варто просто спостерігати.
А ти як думаєш чи готові ми відмовитися від тотальної прозорості заради безпеки? Або це вже зрада самої ідеї Web3?@Dusk #dusk $DUSK
