Отже, для тих, хто не в темі.
У США пролунало прокурорське рішення: у матеріалах гучної справи не знайдено достатніх підстав для подальших переслідувань низки фігурантів по справі Епштейна. Імена не озвучуються. Розслідування фактично згортається. Формально — все законно. Рішення — оголошено. Справу — закрито. Процедурно — виконано!
І це подають як перемогу раціональності. Етичні та моральні аспекти — неначасі.
Мовляв, доказів немає, суб’єкти притягнення виключні недоторканні особи, справа ексклюзивна — питання закрите.
Юристи поставили крапку. Суспільству запропонували заспокоїтися.
І от тут починається головне.
Бо справа навіть не в конкретних людях.
І не в конкретній історії.
А в механізмі.
Коли людина, навколо якої концентрується хаос, бруд і підозри, раптом постає не як злочинець, а як фігура, з якої нічого не можна взяти, — система цинічно перемелює будь-який сенс. Переоруючи наче бульдозером ледь чутний і недолугий ропіт невдоволених.
Йому не треба було нічого приховувати.
Він просто гомонів про своє. Не чули? — тепер почуйте на основі судового рішення. Говорив багато, безглуздо, нахабно.
Перетворював будь-яку серйозність на фарс, будь-яке звинувачення — на шоу, а будь-який сенс — на білий шум. А зараз вкатав то карманним законом у ґрунт, що є шляхом далі і вперед.
Поки суспільство намагалося зрозуміти, що саме сталося,
механізм працював над іншим:
щоб ніхто нічого не зрозумів.
І тепер — кульмінація.
Все раціонально пояснили.
Спокійно. Юридично. Майже по-дитячому наївно.
Перед нами — не демон, не стратег і не змовник.
Перед нами — образ ідеального «нічого».
Фігура, з якої не питають, бо з неї нічого взяти, окрім симптомів.
А симптоми не судять.
Їх фіксують.
І в цьому вся краса конструкції, а в іншому:
він у статусі;
він у законі;
прокурор постановив;
протоколи оформлені;
процедура дотримана.
Не подобається?
— Ідіть… куди скажуть.
Ви ж самі обрали. Треба було думати раніше.
Це не змова.
Це прибирання.
Тіло винесли.
Справу закрили.
І залишили фігуру, яка прикриває каструлю, що смердить, щоб у кімнаті далі можна було пити віскі й говорити про поверхневе. Аби щось — говорити.
Система не реагує радикально на клоунів, артистів, дебілів, — не справжніх особистостей.
Бо вони її використовують наділяючи політику жанром, власним стилем — який нехай і крайньо диссонує з реаліями та з нагальними потребами і запитами громадян.
Це не його особисті потреби неначасі, — це війна та проблеми Світу зараз не входять у плани.
Пустун шумить, гримаснічає, недоречне шоу лунає, — а справжні рішення ухвалюються у тиші.
І найгірше обурює тут не те, що народ обдурили. А те, що усе дуже логічно пояснили — і запропонували мовчки це проковтнути. Напевно з подібного починаються Майдани. Але...🤷🏻♂️, — багато але! США — дезорієнтовані бо не мають явного ворога. Між реальною проблемою і громадянським суспільством чудовий океан. Є — "нічого", з якого нічого взяти окрім симптомів. Обране законним демократичним шляхом.
$ASTER $KITE $0G #Psy_Trade #Tar_Agustin
